«Примхи пристрасті» Маркуса Ґассера: нефікційний любовний роман про літературу
Розглянуто книжку австрійського літературознавця та письменника Маркуса Ґассера (1967 р. н.) «Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання» («Die Launen der Liebe: Wahre Geschichten von Büchern und Leidenschaften», 2019) в аспекті діалогу фікційної і нефікційної літератур. Проаналізовано її стр...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
2025-08-01
|
| Series: | Pitannâ Lìteraturoznavstva |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/337868 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Розглянуто книжку австрійського літературознавця та письменника Маркуса Ґассера (1967 р. н.) «Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання» («Die Launen der Liebe: Wahre Geschichten von Büchern und Leidenschaften», 2019) в аспекті діалогу фікційної і нефікційної літератур. Проаналізовано її структуру, що складається зі свого роду мініпередмови (девізу) та одинадцяти частин, поділених на п’ятнадцять розділів, і демонструє номінативну природу композиційного кільця. Підкреслено, що М. Ґассер використовує стильові принципи жанру «love story», які посилюють авторську інтенцію захопливо відтворити фабулу нефікційного тексту. Клішовані заголовки частин книжки виказують стадії та / або варіанти розвитку взаємин між закоханими, що у результаті завершується традиційною для любовних романів щасливою кінцівкою. Часопросторова організація книжки показує доволі широку географію та охоплює шістнадцять приватних історій ХІХ–ХХ ст. Зважаючи на авторський концепт примхливості кохання, наявні різні інтерпретаційні констеляції любовних взаємин, основані насамперед на досвіді гетеросексуальних пар. Класифіковано автобіографічні подружжя-прототипи (Бовлзи, Дж. Ґебріел й М. Лаврі), скандальні (Джордж Еліот і Дж. Г. Льюїс, Е. Баррет й Р. Бравнінґ), зіркові (С. Плат і Т. Г’юз, Й. Оно й Дж. Леннон), епістолярна (Б. фон Арнім та Й. В. фон Ґете) і пари літературної інспірації (Е. Бронте та лорд Байрон), класичні / реальні любовні трикутники (Ґолсворсі; І. Ґваданіні, В. Набоков і В. Слонім; Р. Антельм, Д. Масколо й М. Дюрас) та умовні любовні трикутники (літературна пара та їх творець – Дж. Апдайк і Ґ. Ґ. Маркес). Виокремлено приклад гомоеротизму (Е. М. Форстер) та афективний пошук любові (Дж. Фрейм).
|
|---|---|
| ISSN: | 2306-2908 |