Інститут арешту майна та гарантія забезпечення недоторканості права власності: окремі аспекти
Стаття присвячена дослідженню інституту арешту майна у кримінальному провадженні України та його впливу на гарантії недоторканності права власності. Мною аналізуються чинні законодавчі норми, зокрема положення Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (надалі – «КПК України»...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/321116 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Стаття присвячена дослідженню інституту арешту майна у кримінальному провадженні України та його впливу на гарантії недоторканності права власності. Мною аналізуються чинні законодавчі норми, зокрема положення Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (надалі – «КПК України»), а також міжнародні стандарти захисту права власності, встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини (надалі – «ЄСПЛ», «Суд»). У роботі наголошується на важливості дотримання балансу між публічними інтересами та правами власника, а також розглядаються ключові проблеми, пов’язані із застосуванням арешту майна.
Однією з таких основних проблемних аспектів є необов’язкова участь власника майна під час судового розгляду стосовно вирішення питання про арешт, що суперечить принципам змагальності сторін, доступу до правосуддя та пропорційності втручання у права власності. Автор звертає увагу на відсутність у КПК України, а також серед доктринальних джерел, чіткого визначення поняття «обмеження права власності» та механізму забезпечення ефективного захисту прав осіб, майно яких арештовується. Це створює передумови для потенційних зловживань стороною обвинувачення та порушує права власників майна на його мирне володіння.
Особливу увагу приділено аналізу практики ЄСПЛ, яка визначає, що будь-яке втручання у право власності повинно бути передбачене законом, відповідати публічному інтересу та забезпечувати справедливу рівновагу між інтересами суспільства й особи. А саме, дані аспекти розглянуто на прикладі позиції ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» та інші, які встановлюють, що накладення «надмірного тягаря» на власника є неприйнятним. Враховуючи зазначене, пропонується внесення змін до ч. 1 ст. 172 КПК України, які б забезпечили обов’язкову участь власника майна під час розгляду питання про арешт та закріпили конкретний перелік винятків для таких випадків. Це сприятиме підвищенню юридичної визначеності та зміцненню гарантій захисту права власності в кримінальному провадженні.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |