ФОТОПРОЄКТ ЯК ПРОСТІР РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ: МЕТОДОЛОГІЯ МАНІПУЛЯТИВНОГО ЗВЕРНЕННЯ У ДИСКУРСІ СУЧАСНОЇ ФОТОГРАФІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТІВ DOCUMENTA 1950–1970-Х РОКІВ)
Метою статті є вивчення на прикладі фотопроєктів Documenta 1950–1970-х років феномену маніпулятивного звернення як, передусім, невід’ємного компоненту проектної культури у дискурсі сучасної фотографії. Методологія. У дослідженні використано методи історико-хронологічного та компаративного аналізу,...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Publishing House "Helvetica"
2024-10-01
|
| Series: | теорія та практика дизайну |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/Design/article/view/19033 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Метою статті є вивчення на прикладі фотопроєктів Documenta 1950–1970-х років феномену маніпулятивного звернення як, передусім, невід’ємного компоненту проектної культури у дискурсі сучасної фотографії. Методологія. У дослідженні використано методи історико-хронологічного та компаративного аналізу, які дали змогу визначити та інтерпретувати фотопроєкти Documenta як самодостатню проблему. Для дослідження конкретних проєктів, а також окремих творів було задіяно методи образно-стилістичного та композиційного аналізу. Результати. Проведене дослідження засвідчує, що Documenta не лише відстежує нові явища в мистецтві, а й активно формує їхні якості та змісти, користуючись власною ареною як експериментальним майданчиком. Так, відомий сьогодні субжанр так званого репортажного пейзажу виник на початку нульових років у рамках кількох авторських репрезентацій, що досліджували вплив художності місця на сприйняття повсякденних подій. Проєкти Documenta є важливим простором взаємодії кураторського та авторського бачення у межах фотографічної культури. Виставка акумулює практично весь існуючий художній спектр сучасного візуального мистецтва. Саме тому проєкти, які мають фотографічну природу, часто демонструються в рамках Documenta не як фотомистецтво, а як щось інше – нове, не узагальнене термінологічно та інституційно. Той факт, що подібні проєкти не ідентифікують себе як фотомистецтво, на наше переконання, потребує окремого осмислення. На даному етапі звернемо увагу на очевидну відмінність між автономним статусом «митця-фотографа» та так само виразно автономною опцією «митця, що створює зображення». Наукова новизна. У статті показано, що синтетична властивість Documenta як актуального майданчика, націленого на пошук міжвидових та міжжанрових особливостей, надає широкі можливості для типологізації сучасного фотомистецтва. У хронологічних рамках 1950–1970-х років відбулася якісна зміна репертуару та концептуального бачення сутності фотопрактик. Саме на цій основі в сучасне актуальне середовище фотографії повернулися аналогові практики, проте вже із цілим багажем нових висловлювань та нових візуальних контекстів. Це дає змогу розглядати матеріали проєктів Documenta як украй впливовий чинник для формування феноменології фотографії як органічної частини contemporary art. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані як у навчальній, так і в науково-дослідній царині.
|
|---|---|
| ISSN: | 2415-8151 2786-8664 |