МОДИФІКОВАНІ БЕТОНИ ПІДВИЩЕНОЇ ЯКОСТІ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ БУДІВЕЛЬ
Розвиток військової інфраструктури є одним із найважливіших пріоритетів Міністерства оборони. Технічне обслуговування, відновлення і модернізація наявних і нових будівель військового призначення мають відповідати сучасним вимогам міцності і стійкості, особливо до ударних навантажень. Армований бето...
Saved in:
| Main Authors: | , , , , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine
2024-12-01
|
| Series: | Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://periodica.nadpsu.edu.ua/index.php/military_tech/article/view/1675 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Розвиток військової інфраструктури є одним із найважливіших пріоритетів Міністерства оборони. Технічне обслуговування, відновлення і модернізація наявних і нових будівель військового призначення мають відповідати сучасним вимогам міцності і стійкості, особливо до ударних навантажень. Армований бетон є одним із найнадійніших матеріалів для будівель військового призначення. Результати аналізу свідчать про те, що використання волокон може значно підвищити міцність на розтягування композитного матеріалу, який містить цементне в’яжуче. На сьогодні існує кілька типів дисперсно-армованих бетонів, таких як фібробетон з натуральним армуванням волокнами (NFRC), сталефібробетон (SFRC), склофібробетон (GFRC), фібробетон з армуванням синтетичними волокнами (РFRС), фібробетон з армуванням вуглецевими волокнами (СFRС) та фібробетон з армуванням комбінованими волокнами (MSRС). Полімерні волокна мають низький модуль пружності, що обмежує їхню застосовність для армування конструкційних матеріалів, які діють під розтягувальними і згинальними навантаженнями. Використання сталевих волокон у дисперсному армуванні ускладнює технологію через утворення грудок під час гомогенізації бетонної суміші. За практикою, кількість арматури (фібри) не має перевищувати 5 %, що обмежує можливість використання сталевих волокон у фібробетоні. Скловолокно, яке має модуль пружності, близький до сталі, стає перспективним матеріалом для створення фібробетону, оскільки гнучкість скляних фібр дозволяє вводити більшу кількість арматури й успішно гомогенізувати суміш. Однак нестійкість скловолокна в лужному середовищі вимагає розроблення технічних рішень для обмеження контакту з цементним в’яжучим і забезпечення його довговічності. Теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено можливість одержання високоміцних бетонів з підвищеною ударною в’язкістю. Установлено, що у разі комплексного модифікування структури цементної матриці бетону та дисперсного армування низькомодульними волокнами відбувається зростання в’язкості руйнування бетону, підвищення стійкості до тріщиноутворення, ударних динамічних впливів (ударна в’язкість 75–80 Дж/см3). Наведено аналіз основних волокон, використовуваних тепер для отримання будівельних матеріалів як мікроармувального компонента. Виконано порівняльний аналіз волокон за сукупністю показників.
|
|---|---|
| ISSN: | 2617-9717 2617-9725 |