Прикладні та екзистенційні аспекти впровадження національного стандарту української латиниці
У статті розглянуто підходи до латинізації сучасних, староукраїнських і давньоукраїнських текстів. Підставою для цього дослідження є потреба в науково обґрунтованій латинізації українських текстів з урахуванням історичного розвитку української мови, яка стала особливо актуальною в зв’язку з реальним...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University
2025-06-01
|
| Series: | Філологічні студії |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://studiap.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/509 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті розглянуто підходи до латинізації сучасних, староукраїнських і давньоукраїнських текстів. Підставою для цього дослідження є потреба в науково обґрунтованій латинізації українських текстів з урахуванням історичного розвитку української мови, яка стала особливо актуальною в зв’язку з реальними перспективами євроінтеграції України.
На цей час в Україні чинними є дві різні системи латинізації: Постанова № 55 Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» від 27 січня 2010 року, яка орієнтує романізацію українських назв на англійську мову, і національний транслітераційний стандарт ДСТУ 9112:2021 «Інформація і документація – Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання».
Мета цього дослідження полягає в тому, щоб з’ясувати лінгвістичні, технологічні, історичні, правові та екзистенційні аспекти практичного використання Україною транслітераційних норм латинізації українських текстів і виробити відповідні рекомендації щодо використання цих правил.
Об’єктивний порівняльний аналіз загальноприйнятих у світовій лінгвістиці і в міжнародній стандантизації підходів на тлі українських показує, що транскодувальна таблиця Постанови № 55 Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» від 27 січня 2010 року не відповідає потребам нашої держави в сфері транслітерації.
До головних переваг ДСТУ 9112:2021 належать його відповідність міжнародним вимогам до транслітерації, узгодженість із міжнародним стандартом ISO 9:1995 і фіксація давності української мови. Через це ДСТУ 9112:2021 придатний не тільки для бібліографії, а також для історичних пам’яток України та використання в сучасних лінгвістичних технологіях, які потребують латинізації. Зокрема, ДСТУ 9112:2021 забезпечує можливість відновити вихідну форму текстів, які охоплюють не тільки звичайні українські слова, а також скорочення й абревіатури. Така особливість робить його незамінним для величезних масивів текстів на мільйони та мільярди слів, транслітерація яких відбувається в автоматичному режимі.
У правовому плані використання ДСТУ 9112:2021 сприятиме практичному втіленню положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо застосування української мови (п. 6в ст. 3), вивчення української мови за кордоном (п. 6є ст. 3), поширення української мови в світі (п. 7 ст. 3), написання українських імен (ст. 40), топонімів (ст. 41) та інших назв (ст. 36).
Оптимальним варіантом для України є широке впровадження в практику ДСТУ 9112:2021 «Інформація і документація – Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання». Для цього потрібно прийняти відповідне рішення на державному рівні. |
|---|---|
| ISSN: | 2412-2491 |