Журналістика як система: світова практика і українські реалії
У статті вперше в українському журналістикознавстві предметом дослідження стала журналістика як медіасистема в конкретиці чітко вираженого національного характеру. Простежено наслідки формування такої системи у структурі, особливостях редакційних політик, проблемно-тематичній розмаїтости змістового...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Kyiv National University of Culture and Arts
2025-07-01
|
| Series: | Український інформаційний простір |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://ukrinfospace.knukim.edu.ua/article/view/335342 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті вперше в українському журналістикознавстві предметом дослідження стала журналістика як медіасистема в конкретиці чітко вираженого національного характеру. Простежено наслідки формування такої системи у структурі, особливостях редакційних політик, проблемно-тематичній розмаїтости змістового контенту. З’ясовані причини, через які вивчення цієї проблематики в Україні тривалий час не здійснювалися.
В основу аналізу взято поширені на Заході і фактично не толеровані в Україні «чотири теорії преси» американських дослідників у порівнянні з практикою та законодавчою базою української журналістики.
Автор приходить до висновку, що сучасна українська журналістика все ще не відповідає критеріям теорії соціальної відповідальності і фактично ще не належить до системи медіа вільних суспільств. Вона й досі, незважаючи на узаконені декларації, має ознаки напівроздержавленої, напівоолігархічної, напіавторитарної — із слабко захищеним законодавчим полем, застарілою матеріально-технічною базою, системними порушеннями вироблених світовою практикою стандартів журналістики, низьким професійним рівнем багатьох безпосередніх учасників складного процесу журналістикотворення.
У статті вперше запропоновано наближену до европейської авторську класифікацію української журналістики за видами та головними типологічними маркерами. Йдеться про чотири види: пресова, радійна, телевізійна, мережева (варіянт — інтернет- журналістика). На ствердження такої версії автор має чотири вагомі аргументи: оптимальне наближення різних «точок зору» світової наукової думки у сфері журналістикознавства; уведення теорії української журналістики в світовий контекст; ствердження вибореної нашими попередниками в непростих суспільно-політичних умовах традицій національної журналістики; потребу захисту живого процесу національного термінотворення від реальних загроз українській мові в статусі державної — багаторічного засилля русифікації, узаконеного калькування, а нині — латинізації.
Уперше в статті обґрунтовано й низку інших типологічних характеристик української журналістики, серед яких такі: редакційна програма та проблемно- тематичне спрямування, специфіка літературних стилів, мовна ознака, приналежність до засновника та ін.
|
|---|---|
| ISSN: | 2616-7948 2617-1244 |