Захист прав дитини у цивільному судочинстві через призму принципу забезпечення найкращих інтересів дитини
Дана наукова стаття присвячена аналізу механізмів захисту прав дитини у цивільному судочинстві через призму принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Автор досліджує теоретичні підходи до цього принципу та його застосування у судових процесах, що стосуються сімейних спорів, визначення місця...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Uzhhorod National University
2025-04-01
|
| Series: | Аналітично-порівняльне правознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/327050 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Дана наукова стаття присвячена аналізу механізмів захисту прав дитини у цивільному судочинстві через призму принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Автор досліджує теоретичні підходи до цього принципу та його застосування у судових процесах, що стосуються сімейних спорів, визначення місця проживання дитини, опіки та піклування. У роботі розглядається вплив міжнародних правових актів на національну судову практику, а також виділено позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо застосування поняття «найкращі інтереси дитини» у справах про визначення місця проживання дитини.
Особливу увагу автор приділяє ролі органів опіки та піклування, зазначаючи, що без їхньої участі неможливо ухвалити обґрунтоване рішення у справах, що стосуються прав дитини. Верховний Суд наголошує на важливості їхнього залучення до процесу, оскільки саме ці органи здійснюють комплексний аналіз умов проживання дитини, її соціального оточення, а також емоційного стану, що є важливим для визначення її найкращих інтересів. Нехтування участю органів опіки може призвести до ухвалення необґрунтованих рішень, що не відображають реальних потреб дитини, створюючи ризики для її благополуччя.
У статті також розглядається концепція спільної опіки, широко застосовувана в європейських країнах. Вона передбачає спільне прийняття рішень щодо виховання дитини та чергування її місця проживання між батьками. Автор аналізує переваги та ризики впровадження цієї моделі в Україні, наголошуючи на необхідності детального законодавчого врегулювання та розвитку механізмів співпраці між батьками для забезпечення стабільності в житті дитини. Окремо зазначено, що спільна опіка може стати ефективним інструментом захисту прав дитини, якщо забезпечена належна правова база.
У підсумку автор робить висновок, що ефективний захист прав дитини можливий лише за умови послідовного впровадження принципу її найкращих інтересів на всіх етапах судового процесу. Важливо, щоб зміни в судовій практиці були спрямовані на посилення захисту прав дітей і недопущення ситуацій, коли дитина стає заручником конфліктів між батьками, адже саме діти є однією з найбільш вразливих категорій суспільства.
|
|---|---|
| ISSN: | 2788-6018 |