СТОРІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ РУСТАВЕЛІАНИ. ПРОДОВЖЕННЯ: В. ПАЧОВСЬКИЙ, Г. ГВАЗАВА
Автори звертаються до двох матеріалів, обійдених дослідниками українсько-грузинських культурно-літературних взаємин, які вписують нові сторінки в їхню історію. Це стосується і проблем рецепції творчості класика грузинської літератури Шота Руставелі, автора поеми "Витязь у тигровій шкурі"....
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | deu |
| Published: |
Taras Shevchenko National University of Kyiv
2025-05-01
|
| Series: | Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://philology-journal.com/index.php/journal/article/view/314 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Автори звертаються до двох матеріалів, обійдених дослідниками українсько-грузинських культурно-літературних взаємин, які вписують нові сторінки в їхню історію. Це стосується і проблем рецепції творчості класика грузинської літератури Шота Руставелі, автора поеми "Витязь у тигровій шкурі". Один з авторів – видатний український поет Василь Пачовський, який оприлюднив публікацію "Шота Руставелі – геній Грузії" ("Діло", 1938, № 2), другий – Г. Гвазава – надрукував у Літературно-науковому додатку "Нового часу" (1938, № 5) статтю "Лицар у шкурі пантери (в 750-ліття Руставелія)".
Простежуються шляхи входження цих матеріалів в український літературний процес[1]. Аналізуючи праці В. Пачовського та Г. Гвазави, автори показують, що поема Ш. Руставелі повністю вкладається в Маланюкову модель "не-сходу", це не переробка, не запозичення чи переспів східного сюжету, як доводили, зокрема прихильники петербурзької "науково-критичної школи" Н. Марра, а твір, закорінений у Грузію, традиції національної літератури.
Опрацьований матеріал засвідчує невипадковість інтересу до поеми Руставелі. Він стимульований, як показано в роботі, контактами обох авторів з дослідженнями й перекладами Руставелі в Україні, Польщі, поетичною наснаженістю твору.
Як показує вивчення матеріалів, пов'язаних із роботою Г. Гвазави, ім'я якого жоден із довідників, розбудованих на основі українсько-грузинських зв'язків, його не називає, інтерес до України, прагнення ознайомити українського читача з поемою Ш. Руставелі більше всього стимульовані оточенням, у якому в Парижі було чимало українців, і які брали участь в українському літературному процесі: О. Лотоцький, автор розвідки "Історично-літературні перспективи Грузії", В. Прокопович – колишній випускник факультету університету святого Володимира, заснована в Парижі бібліотека С. Петлюри тощо. Г. Гвазава мав на меті не лише ознайомити українського читача з "Витязем", а й сказати також своє слово в дискусії щодо походження поеми, що мало в той час виключно важливе значення в захисті національних інтересів Грузії, утвердженні її державності: проблему сюжету "Витязя" вже тоді вважали "проблемою з політичним підтекстом".
Вивчення названих матеріалів відкрило невідомі сторінки в історії українсько-грузинських взаємин ХХ ст., нові імена в ній; показало шляхи входження чужого/грузинського, представленого всесвітньо відомою поемою Ш. Руставелі, стимульовані різними формами комунікації.
|
|---|---|
| ISSN: | 1728-2659 2709-8494 |