Екзистенційні акценти типології вигнанця
Досліджено творчість двох поетів-емігрантів післяжовтневої доби – Євгена Маланюка (українська діаспора) та Бориса Поплавського (російська діаспора). Йдеться про трансформацію певного біографічного досвіду в типологічну парадигму. Фактором внутрішньої самоідентифікації поетів виступає „емігрантський...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
2014-12-01
|
| Series: | Pitannâ Lìteraturoznavstva |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/73404 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Досліджено творчість двох поетів-емігрантів післяжовтневої доби – Євгена Маланюка (українська діаспора) та Бориса Поплавського (російська діаспора). Йдеться про трансформацію певного біографічного досвіду в типологічну парадигму. Фактором внутрішньої самоідентифікації поетів виступає „емігрантський стан”. Онтологічний потенціал текстів прочитується у конотації до „екзилю”, що породжує специфічну форму поетичної культури, позаяк еміграція робить письменника маргіналом по відношенню до нової (Іншої), ще не сприйнятої (або так і не сприйнятої) ним культури. Екзиль дає не тільки тему, але й екзистенційно формує світогляд митця. Розглянуто вплив логіки маргінальної свідомості поета-вигнанця на імалогічний рівень. Зокрема, в екзистенційному ракурсі лірики прочитується тема „втраченого раю”. |
|---|---|
| ISSN: | 2306-2908 |