Неокантіанське гносеологічне підґрунтя чистої теорії права Ганса Кельзена
Автори статті аналізують значення неокантіанської гносеології у формуванні та обґрунтуванні науковості чистої теорії права Ганса Кельзена та, зокрема, її вплив на концепцію засадничої норми. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою вивченістю теорії Г. Кельзена в українській науці та необхід...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-05-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/331226 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Автори статті аналізують значення неокантіанської гносеології у формуванні та обґрунтуванні науковості чистої теорії права Ганса Кельзена та, зокрема, її вплив на концепцію засадничої норми. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою вивченістю теорії Г. Кельзена в українській науці та необхідністю ґрунтовного аналізу її методологічного та гносеологічного підґрунтя. У статті розглядається використання Г. Кельзеном трансцендентального методу, розробленого І. Кантом та інтерпретованого Г. Когеном, як основи чистої теорії права. Особлива увага приділяється аналізу засадничої норми як гносеологічного принципу пізнання права. Розглядається її трансцендентально-логічний характер та функція обґрунтування нормативного порядку. Проводиться порівняння засадничої норми з кантівськими імперативами та обґрунтовується її необхідність як мисленнєвого припущення, за аналогією з Когенівською концепцією гіпотез, що уможливлює наукове дослідження права. Розрізнення явищ онтологічного та деонтологічного ряду та неможливість логічного переходу між ними лежить в основі необхідності впровадження гносеологічного припущення засадничої норми як найвищого принципу пізнання всієї системи порядку норм права. Г. Кельзен адаптував трансцендентальний метод, який І. Кантом застосовувався у сфері теоретичного розуму та обґрунтування науковості природничих досліджень. Г. Кельзен же використав його у сфері практичного розуму для обґрунтування наукового дослідження норм права, окремого від дослідження інших нормативних систем. Автори наголошують, що Г. Кельзен аналізує норми права як об’єкти пізнання, впроваджує поняття засадничої норми як гносеологічне припущення, необхідне для можливості пізнання права та пояснення чинності нормативного порядку. А отже, чиста теорія права є теорією пізнання права, наукова та емпірична за своїм характером, подібно до природничих дисциплін, однак яка вивчає не природні явища, а нормативні смисли. Такий аспект чистої теорії права Г. Кельзена в українській юриспруденції розглянуто вперше та наголошено на його актуальності для сучасного теоретичного та практичного вимірів права. Автори окреслюють напрями подальших досліджень, зокрема вивчення інших зв’язків з гносеологією Г. Когена, а також таких категорій, як imputare, нормативний зв’язок та суб’єкт права.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |