КОНСТРУКТ МОЛИТВИ В МОДЕЛЮВАННІ ІДЕНТИЧНОСТІ ПЕРСОНАЖА (МОДИФІКАЦІЇ В ПРОЗІ О. ЗАБУЖКО, Ю. ІЗДРИКА, С. ЖАДАНА)
Молитва як літературний жанр являє собою певний інтерес у контексті аналізу творчості українських письменників, оскільки як одночасно й текст релігійного дискурсу, містить елементи сакрального, тому в її конструкті найчастіше заховано ключові цінності, прагнення та трансцендентні сподівання персона...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | deu |
| Published: |
Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University
2022-06-01
|
| Series: | Lìteraturnij Proces: Metodologìâ, Ìmena, Tendencìï |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://litp.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/584 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Молитва як літературний жанр являє собою певний інтерес у контексті аналізу творчості українських письменників, оскільки як одночасно й текст релігійного дискурсу, містить елементи сакрального, тому в її конструкті найчастіше заховано ключові цінності, прагнення та трансцендентні сподівання персонажа, що дозволяє проаналізувати його ідентичність.
У статті звертаємося до аналізу місця молитви в тексті й конструюванні ідентичності персонажа у художніх творах авторів Оксани Забужко («Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів»), Юрія Іздрика («Воццек», «Подвійний Леон»), Сергія Жадана («Депеш мод», «Ворошиловград»), тому що кожен з них, звертаючись до одного й того ж жанру, пропонує формально різні способи представлення молитви в тексті, наповнюють її відмінними смисловими значеннями та функціями.
Молитви, представлені в текстах О. Забужко, являють собою роздуми-рефлексії риторичного спрямування догори, що демонструють ціннісні й моральні установки того чи іншого персонажа. Іздрик звертається до молитви насамперед як до інтертекстуальної гри, проте завдяки особливостям побудови тексту твору й зображення ідентичності персонажа, молитву тут водночас набуває певних світоглядно-філософських сенсів. С. Жадан використовує молитви як засіб деконструкції існуючих текстів (біблійних чи радянських), змінюючи їх початковий сенс, щоб продемонструвати поточний стан або процес переформатування ідентичності персонажа (або групи персонажів).
Новизна статті полягає в поставленій проблематиці, оскільки молитву здебільшого аналізують як віршований жанр у творчості поетів, натомість стаття звернення до молитви як частини великої структури (роману або повісті), її місця й ролі в конструюванні ідентичностей персонажів. Практичне значення – в ідеї дослідження ідентичності, зокрема й релігійної, через аналіз релігійних концептів, які водночас являють собою самостійні літературні жанри.
|
|---|---|
| ISSN: | 2311-2433 2412-2475 |