Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство

У статті розглядається проблема недійсності правочинів боржника у процедурі банкрутства в контексті ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та положень Цивільного кодексу України. Досліджено підстави недійсності, які можна поділити на загальні – передбачені цивільним правом (зокрема з...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: S. I. Raicheva
Format: Article
Language:English
Published: Uzhhorod National University 2025-06-01
Series:Аналітично-порівняльне правознавство
Subjects:
Online Access:http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/333305
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
_version_ 1850112833379893248
author S. I. Raicheva
author_facet S. I. Raicheva
author_sort S. I. Raicheva
collection DOAJ
description У статті розглядається проблема недійсності правочинів боржника у процедурі банкрутства в контексті ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та положень Цивільного кодексу України. Досліджено підстави недійсності, які можна поділити на загальні – передбачені цивільним правом (зокрема зловживання правом, порушення принципів добросовісності й розумності) – та спеціальні, які закріплені у профільних нормах КУзПБ та інших законах. Акцент зроблено на правовій природі фраудаторних правочинів, тобто таких, що укладені боржником або за його участі з метою виведення майна й унеможливлення задоволення вимог кредиторів. Спеціальні підстави, передбачені ст. 42 КУзПБ, дозволяють оскаржувати правочини, що вчинені у «підозрілий період» або мають ознаки фіктивності, а також укладені з афілійованими особами, за заниженими цінами чи без зустрічного виконання. Стаття акцентує увагу на важливості критеріїв фраудаторності, вироблених судовою практикою, таких як момент вчинення, суб’єктний склад та економічна необґрунтованість. Підкреслено, що добросовісність контрагентів боржника та економічна обґрунтованість угоди мають ключове значення для визнання правочину дійсним або недійсним. Увагу приділено складності доведення умислу боржника завдати шкоди кредиторам, особливо у випадках, коли правочини укладаються без його прямої участі, через афілійованих осіб. Наводиться порівняльний аналіз із законодавством Німеччини, де передбачено презумпцію фраудаторності певних дій боржника. На цьому тлі українські суди зобов’язані ретельно досліджувати всі обставини справи, включаючи економічну мету правочину, джерела походження коштів та реальність зобов’язань. Розглянуто ризики надмірного розширення підстав для визнання правочинів недійсними, зокрема, якщо такі угоди не були укладені безпосередньо боржником, але могли бути результатом його впливу чи домовленості з афілійованими особами. Зроблено висновок, що формалізм або, навпаки, надмірна гнучкість у правозастосуванні можуть поставити під загрозу правову визначеність та інтереси добросовісних контрагентів. Обґрунтовано, що ефективне запобігання зловживанням у процедурі банкрутства потребує балансу між формальним підходом і гнучким тлумаченням правових норм, аналізу економічної сутності угод, виявлення зв’язків між сторонами та розширення обов’язку боржника щодо розкриття інформації про пов’язаних осіб.
format Article
id doaj-art-52c437dd26f54fa9bebae9efb2f02cfa
institution OA Journals
issn 2788-6018
language English
publishDate 2025-06-01
publisher Uzhhorod National University
record_format Article
series Аналітично-порівняльне правознавство
spelling doaj-art-52c437dd26f54fa9bebae9efb2f02cfa2025-08-20T02:37:17ZengUzhhorod National UniversityАналітично-порівняльне правознавство2788-60182025-06-011310.24144/2788-6018.2025.03.1.69Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутствоS. I. Raicheva0аспірантка Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України, суддя Господарського суду Одеської області У статті розглядається проблема недійсності правочинів боржника у процедурі банкрутства в контексті ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та положень Цивільного кодексу України. Досліджено підстави недійсності, які можна поділити на загальні – передбачені цивільним правом (зокрема зловживання правом, порушення принципів добросовісності й розумності) – та спеціальні, які закріплені у профільних нормах КУзПБ та інших законах. Акцент зроблено на правовій природі фраудаторних правочинів, тобто таких, що укладені боржником або за його участі з метою виведення майна й унеможливлення задоволення вимог кредиторів. Спеціальні підстави, передбачені ст. 42 КУзПБ, дозволяють оскаржувати правочини, що вчинені у «підозрілий період» або мають ознаки фіктивності, а також укладені з афілійованими особами, за заниженими цінами чи без зустрічного виконання. Стаття акцентує увагу на важливості критеріїв фраудаторності, вироблених судовою практикою, таких як момент вчинення, суб’єктний склад та економічна необґрунтованість. Підкреслено, що добросовісність контрагентів боржника та економічна обґрунтованість угоди мають ключове значення для визнання правочину дійсним або недійсним. Увагу приділено складності доведення умислу боржника завдати шкоди кредиторам, особливо у випадках, коли правочини укладаються без його прямої участі, через афілійованих осіб. Наводиться порівняльний аналіз із законодавством Німеччини, де передбачено презумпцію фраудаторності певних дій боржника. На цьому тлі українські суди зобов’язані ретельно досліджувати всі обставини справи, включаючи економічну мету правочину, джерела походження коштів та реальність зобов’язань. Розглянуто ризики надмірного розширення підстав для визнання правочинів недійсними, зокрема, якщо такі угоди не були укладені безпосередньо боржником, але могли бути результатом його впливу чи домовленості з афілійованими особами. Зроблено висновок, що формалізм або, навпаки, надмірна гнучкість у правозастосуванні можуть поставити під загрозу правову визначеність та інтереси добросовісних контрагентів. Обґрунтовано, що ефективне запобігання зловживанням у процедурі банкрутства потребує балансу між формальним підходом і гнучким тлумаченням правових норм, аналізу економічної сутності угод, виявлення зв’язків між сторонами та розширення обов’язку боржника щодо розкриття інформації про пов’язаних осіб. http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/333305банкрутствонедійсний правочинпідстави недійсностіфраудаторний правочинспростування майнових дій боржникаборжник
spellingShingle S. I. Raicheva
Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
Аналітично-порівняльне правознавство
банкрутство
недійсний правочин
підстави недійсності
фраудаторний правочин
спростування майнових дій боржника
боржник
title Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
title_full Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
title_fullStr Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
title_full_unstemmed Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
title_short Майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
title_sort майнові спори щодо недійсності правочинів боржника у відокремленому провадженні у справах про банкрутство
topic банкрутство
недійсний правочин
підстави недійсності
фраудаторний правочин
спростування майнових дій боржника
боржник
url http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/333305
work_keys_str_mv AT siraicheva majnovísporiŝodonedíjsnostípravočinívboržnikauvídokremlenomuprovadženníuspravahprobankrutstvo