Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні

Мета статті – на основі аналізу теоретичних досліджень наївного мистецтва України та реалізованих проєктних рішень визначити закономірності, можливості і результативні прийоми звернення дизайнерів до творчості художників наїву, а також сформувати рекомендаційні висновки щодо розвитку цього виду диз...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: Наталя Удріс-Бородавко
Format: Article
Language:English
Published: KNUKiM Publishing Centre 2024-11-01
Series:Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну
Subjects:
Online Access:http://demiurge.knukim.edu.ua/article/view/315460
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
_version_ 1850123833314377728
author Наталя Удріс-Бородавко
author_facet Наталя Удріс-Бородавко
author_sort Наталя Удріс-Бородавко
collection DOAJ
description Мета статті – на основі аналізу теоретичних досліджень наївного мистецтва України та реалізованих проєктних рішень визначити закономірності, можливості і результативні прийоми звернення дизайнерів до творчості художників наїву, а також сформувати рекомендаційні висновки щодо розвитку цього виду дизайнерської практики. Методи дослідження. Застосовано емпіричний метод, метод аналізу та синтезу. Опрацьовано наукові та публіцистичні джерела щодо вивчення українського наївного мистецтва як такого та звернення до нього в сучасній дизайнерській практиці. Джерельну базу склали проєкти українського графічного та міжвидового дизайну, створені за останні 10 років. Наукова новизна. В статті вперше упорядковано та систематизовано приклади сучасного українського дизайну з українською ідентичністю, яка транслюється через звернення до творчості художників українського наїву. Проаналізовано особливості та виявлено два базових підходи – пряме цитування та створення власної візуальності на основі стилізації манери митця. Продемонстровано приклад компіляції художньої манери кількох художників в одному проєкті і показано більшу ефективність такого підходу порівняно з прямим цитуванням упізнаваних образів, створених митцями. У підсумку визначено методику і проєктні етапи роботи дизайнера над авторським продуктом з українською ідентичністю на основі переосмислення спадщини наївного мистецтва. Висновки. За останні 10 років спадщина українського наїву не лише зайняла своє місце як повноцінна складова становлення українського мистецтва, але й стала об’єктом звернення дизайнерів, які прагнуть створювати проєкти з українською ідентичністю. В процесі дослідження з’ясовано, що з цією метою дизайнерам варто звертатися до творчості тих художників наїву, що мешкали в сільській місцевості і в своєму малярстві відтворювали традиційний спосіб життя та культури; чиї зображення максимально автентичні, по-дитячому безпосередні, але при цьому декоративні, образні і надають підґрунтя для стилізації сучасними фахівцями; є публічно відомими. У випадку звернення до маловідомих художників наїву новий проєкт треба супроводжувати комунікаційною кампанією про цього художника наїву. Найактуальнішим є підхід, у якому звернення до творчості художників наїву полягає не у прямому цитуванні творів чи фрагментів, а лише у вивченні їхнього методу та створенні на основі синтезу прийомів різних художників унікального авторського зображення. Це дозволить однозначно уникнути, по-перше, суперечливих питань з авторським правом та інтелектуальною власністю, по-друге, зі схожістю на вже створені проєкти.
format Article
id doaj-art-3b02bb0735e14fa3bc6eef0a4018d871
institution OA Journals
issn 2617-7951
2617-880X
language English
publishDate 2024-11-01
publisher KNUKiM Publishing Centre
record_format Article
series Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну
spelling doaj-art-3b02bb0735e14fa3bc6eef0a4018d8712025-08-20T02:34:29ZengKNUKiM Publishing CentreДеміург: ідеї, технології, перспективи дизайну2617-79512617-880X2024-11-017210.31866/2617-7951.7.2.2024.315460Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайніНаталя Удріс-Бородавко0Київський національний університет культури і мистецтв Мета статті – на основі аналізу теоретичних досліджень наївного мистецтва України та реалізованих проєктних рішень визначити закономірності, можливості і результативні прийоми звернення дизайнерів до творчості художників наїву, а також сформувати рекомендаційні висновки щодо розвитку цього виду дизайнерської практики. Методи дослідження. Застосовано емпіричний метод, метод аналізу та синтезу. Опрацьовано наукові та публіцистичні джерела щодо вивчення українського наївного мистецтва як такого та звернення до нього в сучасній дизайнерській практиці. Джерельну базу склали проєкти українського графічного та міжвидового дизайну, створені за останні 10 років. Наукова новизна. В статті вперше упорядковано та систематизовано приклади сучасного українського дизайну з українською ідентичністю, яка транслюється через звернення до творчості художників українського наїву. Проаналізовано особливості та виявлено два базових підходи – пряме цитування та створення власної візуальності на основі стилізації манери митця. Продемонстровано приклад компіляції художньої манери кількох художників в одному проєкті і показано більшу ефективність такого підходу порівняно з прямим цитуванням упізнаваних образів, створених митцями. У підсумку визначено методику і проєктні етапи роботи дизайнера над авторським продуктом з українською ідентичністю на основі переосмислення спадщини наївного мистецтва. Висновки. За останні 10 років спадщина українського наїву не лише зайняла своє місце як повноцінна складова становлення українського мистецтва, але й стала об’єктом звернення дизайнерів, які прагнуть створювати проєкти з українською ідентичністю. В процесі дослідження з’ясовано, що з цією метою дизайнерам варто звертатися до творчості тих художників наїву, що мешкали в сільській місцевості і в своєму малярстві відтворювали традиційний спосіб життя та культури; чиї зображення максимально автентичні, по-дитячому безпосередні, але при цьому декоративні, образні і надають підґрунтя для стилізації сучасними фахівцями; є публічно відомими. У випадку звернення до маловідомих художників наїву новий проєкт треба супроводжувати комунікаційною кампанією про цього художника наїву. Найактуальнішим є підхід, у якому звернення до творчості художників наїву полягає не у прямому цитуванні творів чи фрагментів, а лише у вивченні їхнього методу та створенні на основі синтезу прийомів різних художників унікального авторського зображення. Це дозволить однозначно уникнути, по-перше, суперечливих питань з авторським правом та інтелектуальною власністю, по-друге, зі схожістю на вже створені проєкти. http://demiurge.knukim.edu.ua/article/view/315460графічний дизайннаївне мистецтвоідентичністьукраїнська культурахудожники-примітивістидизайн одягу
spellingShingle Наталя Удріс-Бородавко
Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну
графічний дизайн
наївне мистецтво
ідентичність
українська культура
художники-примітивісти
дизайн одягу
title Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
title_full Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
title_fullStr Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
title_full_unstemmed Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
title_short Джерела ідентичності: український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
title_sort джерела ідентичності український наїв у сучасному графічному та міжвидовому дизайні
topic графічний дизайн
наївне мистецтво
ідентичність
українська культура
художники-примітивісти
дизайн одягу
url http://demiurge.knukim.edu.ua/article/view/315460
work_keys_str_mv AT natalâudrísborodavko džerelaídentičnostíukraínsʹkijnaívusučasnomugrafíčnomutamížvidovomudizajní