Поетична метафізика прози Івана Ковача
Вперше здійснено спробу розкрити основні риси прозопису відомого українського поета, прозаїка, літературного критика й журналіста Румунії Івана Ковача (нар. 1946 р.). Зосібна, відзначено особливості моделювання хронотопу прози, уміщеної в трьох книжках письменника: «Явір, що в полі одинокий» (1974)...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
2023-06-01
|
| Series: | Pitannâ Lìteraturoznavstva |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/287599 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Вперше здійснено спробу розкрити основні риси прозопису відомого українського поета, прозаїка, літературного критика й журналіста Румунії Івана Ковача (нар. 1946 р.). Зосібна, відзначено особливості моделювання хронотопу прози, уміщеної в трьох книжках письменника: «Явір, що в полі одинокий» (1974), «Чуга» (1976) та «Оранжева балада» (2006); проаналізовано наративну стратегію художнього мислення митця на рівні ліричної сповідальності наративу; досліджено його жанрову специфіку та роль лейтмотивної деталі; простежено синтез мистецтв у творчій майстерні прозаїка на рівні володіння колористикою тощо. З погляду жанрово-стильових особливостей прозу Івана Ковача складають новели різного типу: як ліризовані, з ослабленою фабульністю, так і твори, наближені до жанру класичної новели. В основі їх структури – промовиста деталь, що створює відповідне емоційне навантаження. Стверджується, що проза – органічна й закономірна частка творчого доробку Івана Ковача. Ліризовані новели, етюди, новели з класичною архітектонікою, новела-балада, сповідальна лірична проза разом із поезією творять єдність його художнього світу. Своєрідність поетичної метафізики прози письменника – у своєрідному світоглядному пантеїзмі автора, у тонкому відчутті краси. Прикметно, що часопростір прози також наближений до поезії: це «точковий» хронотоп, на перетині координат «об’єктивного» (даного у сприйнятті оповідача) і суб’єктивно-переживального простору-часу. Особливо яскраво ця риса виявилася в повісті «Чуга» – своєрідній мозаїці життя. Спостерігається міфологізація і символізація художнього часу і простору, адже ліричний герой постійно намагається перетнути межу, що відділяє його від «золотої пори» дитинства. Ще однією прикметою поетичності прози письменника також є її глибинний психологізм у поєднанні з ліризмом. Найпромовистішою ознакою стилю Івана Ковача визначено особливе уміння оперувати колористикою. Цей своєрідний синтез мистецтв у творчій палітрі письменника виявився особливим, символічним навантаженням образів з яскравою колористичною домінантою.
|
|---|---|
| ISSN: | 2306-2908 |