Актуальні питання реформування трудового законодавства у сфері колективно-договірного регулювання
У статті досліджено колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки та трансформаційних змін у трудовому праві України. Визначено, що колективний договір є ключовою формою реалізації соціального партнерства на локальному рівні, яка дозволяє узгоджувати інтер...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-07-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/336183 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті досліджено колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки та трансформаційних змін у трудовому праві України. Визначено, що колективний договір є ключовою формою реалізації соціального партнерства на локальному рівні, яка дозволяє узгоджувати інтереси роботодавців і працівників, зменшувати соціальну напругу та забезпечувати дотримання прав найманих працівників у сфері праці. Враховуючи виклики, пов’язані з реформуванням трудового законодавства, воєнним станом, зростанням дистанційної та змішаної форм праці, з’являється необхідність перегляду й осучаснення правового регулювання колективних договорів.
У контексті прийняття нового Закону України «Про колективні угоди та договори» № 2937-IX від 23 лютого 2023 року, автор аналізує зміст основних законодавчих нововведень, зокрема визначення поняття колективного договору, механізми його укладення, можливість приєднання нових профспілок, нові процедури узгодження позицій сторін соціального діалогу, а також призупинення та зупинення дії окремих положень договору в умовах форс-мажору. Обґрунтовано, що новий Закон спрямований на зближення національної правової бази з європейськими стандартами, проте окремі його положення можуть викликати труднощі у правозастосуванні.
Особливу увагу приділено проблематиці відсутності єдиного теоретичного визначення колективного договору в українському праві та його тлумаченню у міжнародних правових актах (Конвенціях МОП) і науковій літературі. Зазначено, що в новій редакції Закону вдосконалено підхід до структури та змісту договору, передбачено розширення функцій профспілок, нові механізми участі громадських організацій, уточнення прав учасників переговорного процесу.
Автори доводять, що колективний договір має стати не лише формальною, а й реально дієвою інституцією, яка адаптує імперативні норми трудового законодавства до умов конкретного роботодавця, сприяє соціальній злагоді та стабільності на ринку праці. У висновках наголошено на важливості розроблення державної політики стимулювання укладення колективних договорів, створення умов для ефективного соціального діалогу та підвищення правової культури учасників трудових правовідносин.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |