Про деякі антиномії концепту гендерної рівності
У статті здійснюється експлікація логіко-філософських засад концепту гендерної рівності. Обґрунтовується, що категорія гендеру відсилає до принципово відмінного, порівняно з традиційним, вирішення питання про природу людини і її призначення. В людині і для людини все проголошується релятивним і змі...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-05-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/331227 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті здійснюється експлікація логіко-філософських засад концепту гендерної рівності. Обґрунтовується, що категорія гендеру відсилає до принципово відмінного, порівняно з традиційним, вирішення питання про природу людини і її призначення. В людині і для людини все проголошується релятивним і змінним, від ментальних і ціннісних установок, до її тілесної будови. Філософія гендеру робить акцент на тому, що людина це принципово не її тіло. Останнє постає зовнішньою і відчуженою від людини частиною природи, відкритою для розпорядження і маніпуляцій ним. Зі сфери людського елімінуються всі стійкі детермінанти природного характеру, людина постає мінливим культурним концептом.
Людина в її гендерній інтерпретації постає самозаконодавчою волею, звільненою від природних детермінантів й відкритою лише до впливу культурних і правових факторів. Поняття статі стає зайвим. В людині не залишилося нічого природного. А отже знімається і природне обґрунтування відмінності чоловіків і жінок. Маніфестація людини в якості культурно сформованої необмеженої волі бути будь-ким відкриває шлях до універсалізації цієї волі і, як не дивно, її уніфікації. Кожен може бути кожним. Кордони і межі між чоловічим і жіночим долаються. Чоловіки і жінки можуть бути локалізовані в межах єдиного для них символічного і правового простору. Такий уніфікуючий чоловіків і жінок смисловий і правовий простір був названий гендерною рівністю. Однак, з точки зору його логіко-філософських характеристик, він виявляється антиномічним. В його основі апорія – немає насправді рівності між чоловіками і жінками, тому що знищена сама основа їх відмежування – природна детермінованість ідентичності і призначення. Гендерна рівність виступає актом трансцендування – перевищення чоловічого і жіночого, не їх узгодження, а їх подолання. Рівність є результатом порівняння як дії формально-логічного закону виключеного третього. Однак концепт гендерної рівності є виявом дії іншого логічного закону – закону тотожності. Рівність чоловіків і жінок в сфері права – надання їм цілком однакових прав – стає можливою через те, що філософія гендеру робить чоловіків і жінок тотожними один одному. Але це тотожність у точці перевершення чоловічого і жіночого – це тотожність в уніфікованому смисловому просторі де можливо все, воля безмежна. Але безмежність волі, якою проголошена людина, може виявитися несумісною зі свободою, смислом і будь-яким призначенням. Тому концепт гендерної рівності потребує радикального філософсько-правового переосмислення.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |