Правомірність правочинів у цивільному праві
У статті досліджується проблематика правомірності правочинів у цивільному праві України, їх історичний розвиток від римського права до сучасності та вплив римсько-правових конструкцій на формування сучасного інституту правочинів. Особлива увага приділяється аналізу співвідношення понять «правом...
Saved in:
| Main Authors: | , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Uzhhorod National University
2024-12-01
|
| Series: | Аналітично-порівняльне правознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/317675 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті досліджується проблематика правомірності правочинів у цивільному праві України, їх історичний розвиток від римського права до сучасності та вплив римсько-правових конструкцій на формування сучасного інституту правочинів. Особлива увага приділяється аналізу співвідношення понять «правомірність» та «законність» у контексті правочинів, де правомірність розглядається як більш широке поняття, що включає відповідність не лише нормам позитивного права, але й іншим джерелам цивільного права, його принципам та звичаям.
Детально аналізується проблематика публічного порядку як критерію дійсності правочинів. Досліджується зміст поняття «публічний порядок» у контексті статті 228 Цивільного кодексу України та його співвідношення з приватноправовою природою правочину. Обґрунтовується необхідність більш широкого тлумачення поняття «публічний порядок» як оціночного критерію, закріпленого у публічно-правових нормативних актах держави. Пропонується розглядати як такі, що порушують публічний порядок, правочини, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів, які визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави.
У статті розглядаються актуальні проблеми судової практики щодо визнання правочинів недійсними з підстав порушення публічного порядку, зокрема у справах за позовами податкових органів. Обґрунтовується позиція, згідно з якою визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, має передувати встановлення умислу сторін у кримінальному чи адміністративному провадженні. Пропонується удосконалення механізму застосування статті 228 ЦК України шляхом встановлення чітких критеріїв визначення правочину таким, що порушує публічний порядок, та необхідності попереднього встановлення відповідного правопорушення у кримінальному чи адміністративному порядку.
Дослідження базується на комплексному аналізі як історичних джерел римського права, так і сучасного цивільного законодавства України, судової практики та наукових праць провідних цивілістів. Результати дослідження мають як теоретичне значення для розвитку науки цивільного права, так і практичне значення для вдосконалення правозастосовної практики у сфері визнання правочинів недійсними.
|
|---|---|
| ISSN: | 2788-6018 |